» » Інтернет протоколи прикладного рівня

Інтернет протоколи прикладного рівня
Інтернет протоколи прикладного рівня
Протоколи визначають правила взаємодії для визначених ситуації, в Інтернеті, в основному, для передачі даних різного типу. Різні комп’ютерні протоколи використовуються в різних ситуаціях і додатках.
Інтернет протоколи прикладного рівня


Найвищий рівень в ієрархії протоколів Інтернету займають наступні протоколи прикладного рівня:
DNS – розподілена система доменних імен, яка за запитом, який задається доменним іменем хоста повідомляє IP адресу;
HTTP – протокол передачі гіпертексту в Інтернет;
HTTPS – розширення протоколу HTTP, яке підтримує шифрування;
FTP (File Transfer Protocol – RFC 959) – протокол, який призначений для передачі файлів в комп’ютерних мережах;
Telnet (TELecommunication NETwork – RFC 854) – мережевий протокол для реалізації текстового інтерфейсу по мережі;
SSH (Secure Shell – RFC 4251) – протокол прикладного рівня, який дозволяє проводити віддалене керування операційною системою і передачу файлів. На відміну від Telnet шифрує весь трафік;
POP3 – протокол поштового клієнта, який використовується поштовим клієнтом для отримання повідомлень електронної пошти з сервера;IMAP – протокол доступу до електронної пошти в Інтернет;
SMTP – протокол, який використовується для відправлення пошти від користувачів до серверів і між серверами для подальшого пересилання отримувачу;
LDAP – протокол для доступу до служби каталогів X.500, який є популярним стандартом.
XMPP (Jabber) – розширювальний протокол, який базується на XML для миттєвого обміну повідомленнями майже в реальному часі;
SNMP – базовий протокол управління мережі Internet.

Отож, більш детальніше про протоколи
FTP

Дозволяє підключатися до FTP серверів, переглядати вміст каталогів і загружати файли з сервера або на сервер; крім того можливий режим передачі файлів між серверами; FTP дозволяє обмінюватися файлами і виконувати операції над ними через TCP-мережі. Даний протокол працює незалежно від операційних систем. Історично протокол FTP запропонував відкриту функціональність, забезпечуючи прозоре перенесення файлів з одного комп’ютера на інший по мережі. Це не так тривіально, як може здаватися, оскільки в різнотипних комп’ютерів можуть розрізнятися розміри слів, біти в словах можуть зберігатися в неординарному порядку або використовуватися різні формати слів.
Telnet

Назву “telnet” мають також деякі утиліти, які реалізують клієнтську частину протоколу. Протокол telnet працює у відповідності з принципами архітектури “клієнт-сервер” і забезпечує емуляцію алфавітно-цифрового терміналу, обмежуючи користувача режимом командної стрічки. Додаток telnet надав моду для «спілкування» терміналів з віддаленими комп’ютерами. Коли появилася мережа ARPANET, для кожної комп’ютерної системи потрібні були власні термінали. Додаток telnet став спільним знаменником для терміналів. Достатньо було написати для кожного комп’ютера програмне забезпечення, яке підтримує “термінал telnet ”, щоби один з терміналів міг взаємодіяти з комп’ютерами всіх типів.
SSH

Подібний за функціональністю з протоколами telnet і rlogin, але на відміну від них, шифрує весь трафік, включаючи і паролі, які передаються. SSH-клієнти і SSH-сервери існують для більшості операційних систем.
Поштові протоколи

Хоча telnet і FTP були (і залишаються) корисними, першим додатком, який здійснив переворот у свідомості користувачів комп’ютерів мережі ARPANET, стала електронна пошта. До мережі ARPANET існували системи електронної пошти, але всі вони були однокомп’ютерними системами. В 1972 р. Рей Томлінсон (Ray Tomlinson) з компанії BBN написав перший пакет, який надає розподілені поштові послуги в комп’ютерній мережі з декількох комп’ютерів. Вже до 1973 р. дослідження управління ARPA показали, що 3/4 всього трафіку мережі ARPANET складала електрона пошта. Електронна пошта стала настільки популярною, що все більше користувачів прагнуло підключитися до мережі ARPANET, в результаті чого збільшувалася потреба додавати нові вузли і використовувати високошвидкісні лінії. Таким чином, появилася тенденція, яка зберігається і до сьогодні.
POP3 (Post Office Protocol Version 3 – RFC 1939) — даний протокол поштовий клієнт використовує для отримання повідомлень електронної пошти з поштового сервера;
IMAP (Internet Message Access Protocol – RFC 3501) — протокол доступу до електронної пошти. Аналогічний протоколу POP3, проте надає користувачу великі можливості роботи з поштовими скриньками, які розміщені на центральному сервері. Немає необхідності постійного пересилання з сервера і назад файлів з повним вмістом листів, оскільки електронними листами можна маніпулювати з комп’ютера користувача (клієнта).
SMTP (Simple Mail Transfer Protocol — RFC 2821) — протокол передачі електронної пошти. Використовується для відправлення пошти між серверами для подальшого пересилання до отримувача та від користувачів до серверів. Для прийому пошти поштовий клієнт повинен використовувати протоколи POP3 або IMAP.


1041 03.11.13



Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера